Якщо ви відкрили цей пост, раджу ознайомитися з першою частиною розповіді про Доломіти: http://malynivna.com/dolomites/

А я продовжу.

Тож виїхавши з казкового гірського містечка Pozza di Fassa ми почали подорож по вершинах і поїхали на Passo Pordoi. Нашу першу гору, вищу за Говерлу. Висота гори 2950 м і в нас були свої очікування.                                   

    

 

 

 

 

 

 

 

Підіймалися на вершину ми підіймачем і це коштувало по 19 євро за квиток. Не можу сказати, що ми оцінили краєвид, але туман ніколи не вгадати, тому пригода нам все одно була цікавою.

На кожній вершині є кафе, сувенірна крамничка, вбиральні (знову засльозилися очі). Ми купили собі сувенірний дармовис, пофотографувалися загадково в тумані й спустилися грітися до підніжжя. Тут нам вперше знадобилися шапки 🙂

І я, звісно, зачитала вірш:

Біля підніжжя також був заклад харчування, де ми вирішили зупинитися на обід. З цікавого в цій зоні Італії в меню не одна паста-піца, а наприклад була кукурудзяна каша, гриби і м’ясо, що ми дуже оцінили, адже після +6 і високої вологості дуже хотілося поїсти чогось серйознішого.

Добре змерзнувши й поївши, ми попрямували до готелю: Garni Settsass, що в містечку Кольфоско (Calfosch, 39033 Больцано).

Готель, як і його власник виявилися дуже милими. Безліч цікавих деталей, круті краєвиди з вікна і затишне містечко.

В ньому ми знайшли ще одну гору з підіймачем, на яку вирішили поїхати. На жаль, не пам’ятаю ціни і кудись зник квиточок, але орієнтовно 7 євро за підйом і спуск. На цій горі відкрилися чудові краєвиди і ми зробили фото без туману.
Коротеньке відео з підіймача:

 

Ну і куди без вірша? 🙂 Ця ніч стає роком

Наступного дня ми поснідали (в цьому готелі доплачували за сніданок 6 євро) і поїхали далі в мандри вершинами. Наступною ціллю була найвища гора Доломітових Альп – Мармолада (3265 м).

Тут підіймач був найдорожчий, оскільки дорогою було три пересадки, ну і висота відповідна. Квиток коштував у 2018 році – 30 євро, але як на нас, то вона того варта.

На підіймачі було страшнувато. В голові виникали ідеї хорор-книги про людей, які застрягли на висоті майже 3 км над скелями, особливо коли ми зупинилися без попередження і чекали доки проїде підіймач у зворотний бік 🙂

Ось шматочок відео:

На найвищій точці лежав сніг і повітря було вже геть інше на смак. В мене аж серце застукотіло трохи швидше, ніж зазвичай, особливо коли дивилася вниз. Краєвиди фантастичні без перебільшень. Є (само собою) місце, щоб випити каву, витратити мішок грошей на магнітики і вбиральня. На горі, усвідомлюєте?)

Мушу уточнити, що чи не з кожної гори є маршрут на іншу і навіть спуски (не впевнена щодо цієї, бо місцями були одні скелі), але ми бачили туристів, які йшли пішки далі. Правда, туристи були вдягнути і взуті по-серйозному, а не як ми зазвичай на Говерлу в кедах)

Писати про ці місця багато не хочеться, бо ж тут потрібно показувати фото.

Ну і звісно (традиційно) віршик з найвищої точки Доломіт: https://www.youtube.com/watch?v=62P891_tHWg

Якщо ви думаєте, що ми заспокоїлися з горами, то змушена вас розчарувати 🙂

Ми, звісно, спустившись на землю вирішили відпочити і погуляти природним маршрутом, бо чесно кажучи, голови наші гули від перепадів висоти (ми ще з низовинного села їхали і це все протягом 3 годин десь).

Вхід на території біля 2 євро і там досить мило і свіжо. Є високий водоспад і кругом скелі. Не можу сказати, що прям must visit, але суто для додаткової прогулянки і щоб не сідати відразу за кермо – супер. Потім ми поїхали обідати і вперше спробували оленину, але я її не зацінила, бо перед очима стояв бембі.

Далі ми почали думати, де зупинитися на ночівлю і куди продовжувати маршрут. В списку були ще Tre cime, а далі імпровіз. Тож ми вирішили їхати в напрямку цих гір і дорогою подивитися куди б ще заїхати.

Не пам’ятаю вже чи ми планували чи ні, але дорогою потрапили ще на один підіймач і гори з нього були дуже-дуже красивими: Falzarego Lagazuoi. Дорогою крутили історичні фільми про воєнні дії під час Першої Світової, але пройшов майже рік і я нічого не пам’ятаю з цікавинок.

На вершині німці пили пиво (в закладі само собою) і для особливих поціновувачів навіть була лазня,, але нам після Мармолади хотілося швидше спуститися туди, де не буде закладати вуха. Ми пофотографувалися-помилувалися і поїхали вниз.

І звісно (вгадайте що) 🙂 https://www.youtube.com/watch?v=M9Uz5VlBDOY

На цьому пригоди з підіймачами закінчилися. Я дорогою бронювала готель, що в тій зоні виявилося нелегкою задачею через високі ціни. Віддавати 100 євро за ніч ми не хотіли, то ж шукали найвигіднішу пропозицію. В результаті найстаріший готель з усієї подорожі, вікна якого виходили на смітники й пахнув він м’яко кажучи освіжувачем для туалету з ароматом хвої обійшовся нам в 70 євро, але це був найдешевший варіант. На ньому ми зрозуміли, що добряче втомилися кататися серпантинами, перестали розрізняти коли вуха закладені, а коли ні й вирішили вранці їхати до моря і просто лежати там 2 дні. 🙂

Ось готель (але не рекомендую): http://www.booking.com/Share-6pLN5t

Наступного ранку ми вирішили їхати прямісінько до моря, оскільки сил підійматся на нові гори вже не було і голова гуділа від тиску і висоти. Але відгадайте, які гори мені щодня показує інстаграм?) Якраз ті, на які ми тоді не поїхали, але нам так сподобалися Доломіти, що ми обов’язково приїдемо туди ще раз.

Прощання з горами і до моря.

Як не дивно дорогою до моря (а ми їхали в Lido di Jesolo) ми стояли в корках, але ви лише гляньте на вправних італійських водіїв 🙂

В машині я забронювала готель Hotel Marlisa Pier і ми відразу перевдяглися з курток в шорти і побігли обідати. Ось, що найбільше хотілося після 5 днів серпантинами 🙂 До слова, готель хороший, нам сподобався. Ми там залишилися на 2 дні. До моря було 5 хв пішки, правда, до стоянки трішки довше, але вона охоронялася.

Ми щасливчики, оскільки на пляжі ще й потрапили на круте щорічне авіаційне шоу. Страшно було те, що зайшовши у воду я почула над головою такий гул, що подумала, нас атакують.

Відео додаю: 

Якось так. Про море писати не буду, тут все простіше, ніж з горами.

Хочу зазначити готель, в якому ми зупинилися біля Венеції перед від’їздом додому. Готель в стилі “розумний дім”. Ми вселилися без власниці, за кодом припаркувалися в двір, за кодом зайшли в готель і свій номер. Крутий, дуже затишний, а наступного ранку таки познайомилися із власницею і вона виявилася дуже милою.

Раджу: Venice Airport Villa Erica & Villa Erica 1

І ось друга частина нашого маршруту:

_______________________________________________

І що ж, трохи висновків:

• Готелі в районі  Nature Park Tre Cime. Cortina d’Ampezzo будуть дорожчими, ніж в найказковіших місцях Доломітових Альп;
• Якщо ви ще не зареєстровані на booking, використайте мій код: https://www.booking.com/s/11_6/c7664f18 і отримайте 10% знижки на першу бронь;
• Якщо ви хочете покататися на підіймачах – плануйте на це бюджет. В нас мінімальний підйом вийшов біля 7 євро/людину, а максимальний – 30.
• Їдучи в Доломіти беріть з собою і шорти, і шапки;
• Раджу оформляти страховку на орендоване авто. Сон буде міцнішим;
• Не дратуйтеся піліканням італійців – вони поспішають навіть на суперкрутих серпантинах, але якщо їм набридло жити, то вам думаю ні;
• Влітку на трасах дуже багато велосипедистів та мотоциклістів і часом здавалося, що вони думали, що безсмертні, тому будьте уважні на дорогах;
• Ну і насолоджуйтеся! Доломіти фантастично гарні!

Аж втомилася поки писала цей довго пост. Є питання – пишіть, а ні – ставте лайки 😉