Інтерв’ю на радіо “Рось” (2018 р.)
Програма про культуру “Арт в такт” з Альоною Волошин
В гостях поетка Ірина Ящук зі своєю першою поетичною книгою-будинком “Будинок Пазлів”.
Замовити книгу: goo.gl/RpED6D
Про книгу. 1 поверх
2 поверх
3 поверх
_________________
Ірина Кривошеєва
Наша молода письменниця (2015р).
Скільки у світі людей – стільки у них улюблених занять. Хтось шукає себе протягом усього життя, а комусь вдається себе знайти дуже рано. Наша сьогоднішня героїня зі своїми життєвими пріоритетами уже визначилася.
Ірина Кривошеєва народилася у мальовничому Збаражі. Можливо її надихають міста, котрі вона бачить, можливо люди, які кожного дня наповнювали її любов’ю до поезії, а може – просто життя. Та для чого гадати – Ірина сама все розповіла.
Як все починалося
У рідному Збаражі закінчила школу, згодом – Галицький інститут у Тернополі, а через рік – Львівський інститут економіки і туризму. Тепер Іра може спокійно бути гідом, адже за спеціальністю вона – туризмознавець, до того ж – із міжнародним значенням. Для неї це не лише професія, а й поклик душі.
Про своє дитинство вона відгукується спокійно і дуже тепло: “Я була дуже чемною і тихою дитиною (не беручи до уваги трьох перших років свого життя, коли ночами те і робила, що кричала і плакала). З дитинства збереігся мільйон ч/б фото та теплих спогадів. Мріяла стати детективом, балериною і співачкою. Мабуть, погано мріяла, бо далеко не у цих сферах працюю.”
“Багато жила за кордоном та мандрувала. У вересні набралася нахабності, спакувала свої томики у наплічник і переїхала у Львів, – розповідає про своє сьогодення молода письменниця. – Планую навчатися, але не хочу більше витрачати час на інститути та університети. Обираю курси та тренінги. Вже другий місяць відвідую курс італійської мови. Періодично вчуся онлайн. А взагалі процес навчання мене не полишає ніколи. Завжди треба вдосконалюватися і вчитися.”
По-тому були вірші
– Давно пишеш?
– Давно. Ще з дитинства пам’ятаю дитячі рядочки. Серйозніше взялася за рими п’ять років тому. Пишу про те, що відчуваю; про кути, під якими бачу цей світ і людей в ньому. Пишу в майбутнє (часто вірші стають віщими). От є така магія: впаде на голову рима – куди хочеш дівайся – береш і пишеш, а через деякий час – збуваються. А вірші мої – пазли. Кожен з них – частинка цілого.
– Як з’явилася ідея писати віршами?
– Прийшла, мабуть, з інших Всесвітів. Не зауважила, з якого саме напрямку і для чого, але переконана, що це – моє. Різниця лише в тому, що раніше тихенько писала у чернетки і нікому їх не показувала. Думала, що дурня ця моя писанина. Якось наважилася, почула схвальні відгуки і “завела” собі блог. Через вісім місяців записала перший аудіо-вірш.
Нехай весна,ще зовсім не весна
І я палаю від своїх емоцій
Моя струна розстроїлась. Сумна..
Та все чудово
Я на твоєму боці
– Що уже видавала?
– Поки ще нічого. Активно пощу вірші та аудіо у групі, в блозі. Збірка “Пазли” вже майже готова і дуже сподіваюсь, що до кінця цього року вона вже побачить світ, а світ – її. Теж саме можу сказати про аудіо-збірку. Чекаю останні зведені вірші і буду презентувати такий собі альбом. Ще я є співавтором одного віртуального літературного проекту “ТиЖДень”. Мої вірші є у цій збірці. Зараз готуємо третю, де я також поділюся написаним.
ТиЖДень
“ТиЖДень” виник дуже спонтанно, як флешмоб. Кілька дівчат з форумських щоденників впродовж тижня писали по одному віршу на день (умова була обов’язковою). Написавши, вирішили видати самвидавом і мати доказ того, що флешмоб виконаний. Згодом народилася нова ідея – зробити ланцюжок віршів. Перший рядок нового вірша повинен був починатися останнім рядком вірша попереднього. Так з’явилася друга збірка – “Мережані коралі“, яку презентували в Івано-Франківську. Зараз закінчуємо роботу над третім проектом.
Особливість цього літературного об’єднання в тому, що всі дівчата познайомилися через інтернет – в нас різна вікова категорія, сімейний стан, міста, вподобання, професії і хобі, проте ми разом видумуємо цікаві проекти і видаємо їх. Зізнаюсь, що деяких дівчат я досі не бачила і не спілкувалася з ними в реальному житті.
Творчість
Видати збірку легко. А от що робити далі з виданим? Насправді це доволі відповідальний процес. Щоб зробити якісний продукт, мало просто писати. Треба зробити щось оригінальне та цікаве. Тим більше, що поезія – не надто ходовий “продукт”. Тому моя відповідальність зростає вдвічі. Втім, я отримую задоволення від роботи над збіркою. Вкладаюся у неї і хочу отримати дійсно цінний результат.
– Як рідні ставляться до твого писання? Підтримують?
– Мої рідні довго не знали, що я пишу. Лише після виходу перших аудіо-віршів я їм показала свою творчість. Моя сестра виступала критиком і порадником від самого початку. Вона – теж молодий поет.
– Аудіо-вірші не так легко робити: це і запис, і монтаж. Хтось допомагає?
– Маєш рацію, це – досить клопіткий процес. Сама б я не впоралася. Хоча, спочатку пробувала записувати на диктофон, але мені настільки не подобалась якість звучання, що вирішила записатись у студії. Згадала, що маю хороших знайомих у Тернополі – зі студії звукозапису West Beat Records. Віталік, Антон і Влад записали, змонтували, випустили. Задоволена, що працюю з ними і чекаю ще нові вірші, які ми досі не презентували.
– Творчість, окрім естетичного задоволення, приносить фінансове?
– Наразі творчість приносить лише моральне задоволення. На все свій час. Зараз треба вкладати себе і свої сили, щоб потім отримати щось більше.
– Насамкінець – кілька слів для майбутніх письменників.
Тим, хто починає писати :
писати!
писати!
писати!
Слухатись себе і бути щирим. Читачам – тепла, радості та любові!
http://la-verte.org/nashe/iryna-kryvosheyeva/
__________________________
__________________________
Тернополянка готується до запису диску з аудіо-поезіями (інтерв’ю за 2014р)
Поезія для Ірини Кривошеєвої – це спроба самоаналізу, висловлення внутрішніх переживань та бажань. Деколи вірші стають навіть пророчими, зізнається авторка.
Молода поетеса знаходить до своїх віршів музичний супровід, адже прагне, щоб її рядки звучали. До того ж, як переконує Ірина, такий новаторський підхід до подання поезії дуже подобається молоді. Багато тернополян, котрі не охоче читають книги, залюбки слухають вірші на плеєрі чи інших аудіо засобах.
У майбутньому Ірина планує сама писати музику до віршів, а ще в неї є палке бажання створювати пісні. Про що ще мріє та чим живе ця загадкова та романтична особа ви зможете дізнатися в інтерв’ю «20 хвилин».
– Коли написала першу поезію? Про що вона була?
– Скільки себе пам’ятаю – завжди римувала слова. Ще з дитинства залишився яскравий спогад – віршик про травень. Звісно, слів не пам’ятаю, а момент, як я його складала, у пам’ять врізався. Мені тоді було десь років десь. У підлітковому віці писала про пошуки себе, ідеалізацію почуттів та ілюзії. А от з 2009 року почала створювати більш серйозні тексти.
– Ти називаєш свої вірші «Пазлами». Виходить, усі слова мають складатися воєдино в одну суть, ідею?
– Для мене, «Пазли» – це шматочки мене,які я збираю докупи. Частинки думок, відчуттів, відкриттів себе. У моїх «Пазлах» є свої пройдені рівні. Кожен рівень – із своїм хеппі-ендом і своєю цілісною картиною. Безперечно, кожен окремий вірш – це своя історія, яка має ідею.
– Як думаєш, чи всі читачі розуміють той смисл, який від початку закладає у власний твір автор?
– Як на мене, кожен читач сприймає та розуміє все по-своєму. Поет, письменник чи музикант у твір вкладає власну душу та почуття. А люди їх трактують в залежності від свого пережитого. Один з останніх віршів дала прочитати подрузі. Вона його зрозуміла абсолютно по-іншому, ніж писала я. Вийшла зовсім інша ідея (посміхається – прим. авт.).
– Про що пишеш найбільше?
– Більшість поезій – про те, що відчуваю або що хочу відчувати (часто спершу напишу, а потім вірш «збувається», і це прекрасно ). Здебільшого, пишу про кохання, прив’язаність, почуття, зроблені висновки. Люблю завуальовувати свої рядки. Хто хоче зрозуміти – знає, що треба читати між рядків.
– Звідки черпаєш натхнення?
– Натхнення виловлюю у чудових, відкритих людях ; у незвичайних мандрівках; у прекрасних мелодіях; у спонтанних вчинках. Насправді, навколо стільки натхнення – треба лиш відкрити очі і брати його (посміхається – прим. авт.).
– Коли востаннє виступала перед публікою зі своїми творами?
– Соромно зізнатися,але ще жодного разу. Я не так давно витягнула стоси віршів із запиленої шухляди і почала їх викладати у соціальні мережі та читати друзям. Побачивши позитивні відгуки та враження, вирішила, що прийшов час здійснювати свою мрію і активно працювати. Але цьогоріч планую обов’язково представити власну поезію на загал.
– Чи спілкуєшся з іншими місцевими поетами?
– Майже всі мої друзі – дуже талановиті люди. Багато з них пишуть прозу чи вірші. Звісно, хочеться розширити своє коло спілкування і до відомих поетів чи письменників.
– Чи часто відвідуєтш літературні фестивалі та інші зібрання поетів?
– На жаль, не настільки часто, як би хотілось. Справа в тому, що я часто їжджу за кордон і багато часу проводжу поза Тернополем та Україною. Сподіваюся, що цього року вдасться владнати свої переїзди й присвячувати своєму захопленню більше часу.
– Нині молодь дуже мало читає. Як думаєш, який новаторський підхід допоможе змінити ставлення сучасних людей до літератури? Можливо, аудіо-поезія – саме те, що треба?
– Молодь багато уваги приділяє гаджетам. Тому, вважаю, що змусити читати та змінити ставлення до літератури можна саме через них. Красиві електронні книги, різноманітні програми для зручного користування електронною «бібліотекою»; аудіо-книги, аудіо-поезія.
Зараз ніхто не виходить з дому без навушників та плеєра. Аудіо-поезія в цьому випадку – хороший варіант. Адже сприймається зовсім по-іншому, ніж звичайне читання вірша. Автор тексту може голосом передавати свої емоції та думки, а це дуже сильно. До речі, деякі мої знайомі, які не люблять читати вірші, позитивно відгукуються саме про такий спосіб розвитку поезії.
– Як підбираєш музику до своїх текстів?
– Музичний супровід шукаю в мережі. Вибираю цікаві композиції, які підсилять ефект віршів.
Останніми днями якраз вибираю для себе синтезатор, щоб мати змогу самій писати та грати музику до своїх текстів. Дай Бог, і складатиму пісні.
– Багато патріотично налаштованих авторів нині пишуть твори, присвячені Майдану. Можливо, і у твоєму доробку є щось на цю тематику?
– Так, є і в мене. Щоправда, це тільки один вірш, написаний після подій 30листопада. Дуже переживаю теперішню ситуацію, та у вірші чомусь ці переживання не вдається вилити.
– Як любиш проводити вільний час?
– По-різному: від спокійного вечора з музичним супроводом улюблених піаністів та з книгою в руках, до шалених, спонтанних мандрівок у нові місця. Обожнюю гори. Щороку намагаюсь підкорювати нові вершини у рідних Карпатах. Маю також звичку раз у два місяці відкривати для себе нове місто. У захваті від спілкування з друзями та цікавими людьми.
– Чи маєш ще якесь хобі, окрім складання «Пазлів»?
– Найголовніше хобі після «Пазлів» – мандрівки. Не уявляю свого життя без них. Ще займаюся спортом у для власного задоволення. Читаю книги. Люблю співати. Зимовими вечорами вишиваю, квілінгую (квілінг – мистецтво виготовлення плоских або об’ємних композицій зі скручених у спіралі смужок паперу – прим. авт.). Займаюсь посткроссингом (обмін листівками – прим. авт.), при чому не лише в рамках сайту.
– Які творчі плани на майбутнє. Можливо, плануєш видати збірку або, приміром, організувати всеукраїнський тур-читання?
– Плани – глобальні, а ідеї вирують. Наразі активно працюю над збіркою, яку планую видати цього року, звісно, з однойменною назвою «Пазли». Шалено вдячна всім людям,які мені зараз із цим допомагають, бо насправді це дуже відповідальна робота.
На днях буду записувати нові аудіо-вірші. Я вже відібрала 12 віршів для запису. В ідеалі, хотілось би, щоб збірка вийшла з диском. Як я вже говорила, у планах – самій писати мелодії до віршів. А згодом і тур-читання можна організовувати (посміхається – прим. авт.).
– Що побажаєш молодим тернополянам для того, аби досягнути успіху в улюбленій справі?
– Побажаю віри в себе та в свою ідею. І важливо пам’ятати, що ніхто, крім вас, цього не зробить. Скільки сил та натхнення ви вкладете – такий результат і матимете. Радійте життю, не забувайте посміхатися, і все буде джаз( як співає гурт «Океан Ельзи»).
ДОСЬЄ
Ірина Кривошеєва (у мережі @Malynivna).
Девіз у житті: Поки звучить музика, не переставай танцювати.
Народилася 25 серпня 1989 року.
Освіта: вища, спеціаліст з туризмознавства.
Робота: експерт з продажу.
Улюблена музика: рок, блюз, джаз, лаундж.
Улюблені фільми: «Політ над гніздом зозулі», «Форест Гамп», «Мовчання ягнят».
Книги, які подобаються: Ф.Фіцджеральд “Великий Гетсбі”, Муракамі ” Ден Денс Денс”, Г.Чепмен “5 мов кохання”, Ремарк “Три товариші”, Іздрик «Ю» та книги Кіосакі та Д.Карнегі.
Заповітна мрія: Реалізувати себе у всіх творчих, мандрівних, та, звісно, у сімейних планах.
Наталія БУРЛАКУ
http://te.20minut.ua/Podii/ternopolyanka-gotuyetsya-do-zapisu-disku-z-audio-poeziyami-10315503.html