Ранкове сонце тримало за плечі. Місцями лагідно пестило обличчя, а часом обпікало, наче щойно активний вулкан.
Зелений чай не встигав холонути, а вода в басейні нагрівалася із швидкістю світла. Так і хотілось застрибнути туди в одежі й не думати про роботу. Незважаючи на те, що півночі йшов дощ – повітря було досить лагідним вже після сніданку. Ранки на Кіпрі надихали на все, окрім робочої писанини та замовлень.
Кіпріоти досвідченим оком впізнавали в нас туристів і намагались говорити вирваними англійськими фразами, на кшталт: ‘’hello, 17,56 euro, thank U’’. Ми похвалитися знанням грецької не могли, тому дуже часто губилися в потрібній мові й мило кивали головою. Грецька нагадувала приглушений звук нелогічних закінчень і набір дивних звуків. Зовсім не викликала асоціацій.. жодного розуміння структури. А розмовники made in Ukraine вражали заплутаністю фраз. А ми ж себе якими-не-якими, а поліглотами вважаємо.
На диво легко вдавалося обходитись на острові без кави.
Проте, не вдавалось без солодкого. А шанс скуштувати середземноморські смаколики ми не прогавили 🙂
А на вихідних нам нарешті вдалось відкрити купальний сезон у морі: 16 квітня – холодне, проте красивезне. Відчували себе моржами, бо тіло за півсекунди отримало випробовування холодом.
Капарис – неймовірно спокійне й красиве місто з малесенькими пляжами та великими скелями. Ідеальне для купання двох, вечірніх посиденьок та сходів сонця. Заходів на цьому узбережжі не зловити, а до іншого ми ще не дісталися, хоча й ходили по 10-16 км в день. Востаннє ми гуляли в сусіднє село, шукаючи Ocean Basket, який так і не знайшли, але неймовірно весело прогулялись а в додачу вивчили кілька нових фраз грецькою. Плакали зі сміху від слів “дурістос, укранос, украніда”, дивувалися зі займенників і активно задавали одне одному питання: “ Як тебе звуть?”.
Порції їжі на острові вразали своїми розмірами. Однією порцію можна спокійно нагодувати трьох людей і ще й з собою забрати додому.
А на дні моря можна було розгледіти розмір піщинок і присутність каміння.
Скелі загороджували мокрі тіла від вітрів і вражали своїми формами..
to be continued..
Кіпр, квітень 2016
