Кіпріотське турне: Тродос туманний

20160504_145904
image-687

Останнього тижня на Кіпрі ми вирішили влаштувати собі відпустку, взяти на прокат машину і влаштувати “турне” визначними місцями Кіпріотщини 🙂

Ми склали маршрут і обрали бажані міста для подорожі: гори Тродос – монастир Кікос – Пафос – Лімасол – Ларнака. Подорож почали з гір і не прогадали, оскільки за цей день ми настільки втомилися, що усі наступні хотілося більш розміреного темпу і ЖОДНИХ серпантинів. 🙂

Тродос – гірський масив, який займає майже 1/3 частину острова і лежить посередині Кіпру. Завдяки цьому з усіх сторін острова відкриваються неймовірні краєвиди.

20160504_141653
image-688

Мене дуже манив Олімпус – найвища гора Кіпру (1995 м над рівнем моря). До речі, не варто плутати Олімпус з грецьким Олімпом – це дійсно різні гори. Спершу, я також припустилася цієї помилки.

Мабуть, Олімпус – гора, де живе кіпріотська версія Зевса. Нам він показатися не хотів настільки, що вітром зривало не лише наші панамки з голови, а й нас.

UBCDEWak_jI
у підніжжя Олімпу

Виїжджаючи з нашої вілли вранці, ми вдяглися саме так, як цього вимагала погода – мінімально. Узбережжя Середземного моря, спека, відcутність вітру. Три години в дорозі серпантинами, перший пункт призначення: гори Тродос і зокрема гора Олімпус. Ще знизу ми бачили важкі дощові хмари, які нависали над найвищими точками гірського хребта. Щиро надіялись, що нам пощастить, але коли вийшли з машини й відчули на собі весь настрій Олімпуса – зрозуміли протилежне 🙂

Фото цьому доказ.

До слова, на вершині гори стоїть британська база з радарами, тому туди не пускають (ех, це вам не Карпати).

Ми забігли в місцеве кафе для лижників, де окрім нас ще грілися троє поляків і дядечко, який зробив нам гарячої кави (до слова, взимку в горах випадає сніг і Кіпр чудове місце для прихильників зимових видів спорту).

Дощ і вітер завадили нам приділити більше часу на прогулянку і ми були змушені спускатися вниз. Проте, моя любов до гір залишається незмінною.20160504_125450

Бути на Тродосі й не побачити монастир Кікос – було б помилкою, адже це місце є спадщиною ЮНЕСКО з надзвичайно красивою локацією. На території монастиря є готель для прочан, чоловічий монастир, сувенірні крамниці й столова, де ми з радістю перекусили (там не смачно і дорого, майте на увазі). А радість була від того, що ми добряче зголодніли )

p9ZeuMnsB3U
image-689

buHKTH9mVjM
image-690

 

Кікос – православний монастир, символом якого є працелюбна бджілка. За легендою саме тут святий апостол Лука намалював ікону Богородиці, які стала прообразом інших копій ікон для Грузії, Греції, Єгипту, Ефіопії, Болгарії, Росії.

bfM0UvtXw9s
image-691

З важкістю вірилось, що вже через 3-4 години ми знову повернемось в субтропічний клімат і буде змога перевдягтись в купальники.

Серпантинові дороги – це особливий сорт романтики: скелясті гори, хвойні ліси і мокра від дощу й туману дорога. Вражала сіро-зелена палітра перед очима, гіганські камені, які здавалося от-от перекриють дорогу, й могутні дерева довкола.

20160504_144602
image-692

Знімок екрана 2016-06-26 о 19.29.35
image-693

Не зважаючи на те, що на Олімпус ми не попали – краєвидами змогли насолодитися на повну.  // 5/05/16, Черкаси

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *