Світлана Косинець, Луцьк

Картинка… Розрізана на маленькі шматочки… Розсипана долівкою… Просто різнокольоровий набір пазлів… Просто ніщо, яке переростає у щось. Фрагмент за фрагментом шукаєш цілість. Складаєш, бачиш спочатку натяк на малюнок, а потім вже й геть стає зрозуміло, що буде і як гарно це виглядатиме. Пазлик за пазликом будуєш чуже життя і приміряєш його на себе. Оглядаєш з усіх сторін, прислухаєшся до звуків та запахів, мрієш.
Будинок є. Він не твій. Він її. Але ти сповнюєшся неймовірної втіхи, що отримав дозвіл заглянути всередину. Щось для себе пригледів, щось категорично відкинув. Ніби потримав у долонях чуже життя, приголубив і поставив на місце….
Будинок Пазлів. Можна розвалити. Можна зібрати. Можна загубити фрагмент. А можна тихцем домалювати свій і філігранно притасувати верандою
Дякую за світ!

Джерело: https://goo.gl/Mzpuqp