Галина Заболотна, Тернопіль

Кілька слів про “Будинок пазлів”
Знайома з авторкою дуже давно. Але суть не в цьому. Найвиразнішою площиною, яка нас зближує, є поезія. Вже беручи до рук таку очікувану збірку віршів “Будинок пазлів” я мала певні уявлення про написане і очікування теж. Забігаючи наперед, скажу – вони виправдані. Книжка зроблена майстерно і талановито. Аплодую.
Вирушаючи “босоніж по розпечених струнах еомцій”, я ще не знала, що доведеться рухатись поверхами (Перший. Другий. Третій), а потім ще й втрапити на терасу – вельми цікаво.

Оскільки життя Ірини у певні періоди маневрувало між двома країнами (Україна-Італія-Україна), то і вірші дубльовано ще й італійською. Це додає книзі шарму, дарує додаткові можливості читачеві.
Ще до початку читання я пообіцяла авторці описати її збірку трьома словами. І ось вони – “дорога” “музика” “пошук”
Якщо два перші прийшли прозоро, то над третім я довго думала, виловлювала його у хмарі своїх відчуттів і вражень і зрозуміла, що саме пошук у поетичному настрої Ірини – є дуже важливим: “Сьогодні відчула осінь Зворотний відлік від себе… ” – що це як не пошук чогось нового і незнаного у собі? Фінальний вірш-посвята наче натякає на знахідку – дуже важливу життєву знахідку :), однак, він же й починає новий відлік, новий пошук, але вже удвох.
Іринко, я вітаю тебе з таким вагомим кроком. І нехай це буде тим камінчиком, який добре впишеться у стіну твого щастя! Будь гармонійна і натхненна – завжди!

Джерело: https://goo.gl/HzvEUC