⠀Вагітність при системному червоному вовчаку називають ризикованою. Деякі лікарі, з якими я спілкувалася щодо неї казали “краще всиновіть дитину/перехочіть/ви не витримаєте вагітності і пологів”
Обнадіює, чи не так?🙈
⠀
Але я вперта та цілеспрямована 
Звісно, після таких реплік страхів в мене було дуже багато, але слава психотерапії, бо там я їх пропрацювала і чітко знала, що в нас все вдасться і все буде добре.
⠀
Отож, перше, що я зробила, коли зрозуміла, що готова планувати — це знайшла своїх лікарів. В даному випадку ревматолога і гінеколога.
Я приходила до них зі списком питань, просила розповісти про всі випадки вагітності з вовчаком в їхній практиці і як все закінчилося. З їхніх історій все, звісно, було добре і вони підтримували мене.
⠀
Тому наступним кроком була ремісія мінімум 6 місяців перед вагітністю.
⠀
Це важливий пункт і вийшов він мені не з першого разу, бо часом організм бунтував і доводилося підіймати дози ліків, лікувати все, що вилазило попри вовчак і починати все заново.
⠀
Влітку минулого року я пройшла пульс-терапію високими дозами гормонів. Моя колишня ревматолог сказала, що це може допомогти вийти в ремісію.
Допомогло таки, хоч і після крапальниць я кілька днів відходила, але в результаті воно виявилося того вартим.
Я поступово перейшла на мінімальні дози базової терапії плаквенілом і медролом.
Паралельно вивчала міжнародні протоколи, які дозволяли вагітніти на них препаратах.
Через пару місяців аналізи та самопочуття прийшли в норму і я почала планування.
⠀
1. Пішла до стоматолога і пролікувала зуби (це і не при #свч корисно зробити)
2. За рекомендаціями лікарки пропила курс препаратів для очищення печінки, нирок і жовчного (це мені допомогло не страждати від токсикозу і взагалі не згадувати про ці органи під час вагітності) та кальцій
3. Пройшла обстеження в гінеколога, здала потрібні аналізи, щоб виключити супутні проблеми
4. Зробила УЗД органів (перед тим, як пити якісь препарати п.2)
5. Перестала вживати алкоголь (зрештою з пігулками я і так його вкрай рідко вживала, але останній келих вина було випито за 4 місяці до вагітності)
6. Почала пити фолієву кислоту за 3 місяці до вагітності (її можна пити довго, тому не переживала)
7. Коли зрозуміла, що довго добре почуваюся отримала зелене світло від ревматолога
⠀
І все вийшло ♥️
Багато лікарів з якими доводилося мати справу лякалися діагнозу, розповідали страшилки і т.п. Я думаю, що це в силу того, що вони давно не вивчали сучасних досліджень і прогнозів, адже в США до вагітності при #счв досить лояльно відносяться, якщо дотримуватися правил і терапії. Як сказала моя ревматолог “Так, є люди в моїй практиці, які помирали, але вони не пили ліків і не дбали про себе так, як це робиш ти”. Ці слова я запам’ятала надовго і з ними народила дитину.
Звісно, я береглася під час вагітності, хоч і довелося полежати в лікарні. Я уникала подорожей, застуд, перевтоми тощо (але це я навчилася робити ще до ремісії) — слухати своє тіло і дбати про нього.
⠀
Для чого цей пост? Для людей, які як і я, чули “перехочіть дитину”, які шукають підтримки і шляхів піти в ремісію.
Я цей шлях подолала сама (з підтримкою чоловіка, рідних і друзів, але сама в плані діагнозу).
Це зайняло не місяць і навіть рік, але з довірою до себе, турботою про своє тіло можна подолати багато чого.
Не здавайтеся ніколи і все буде💪