Усть-Чорна. День 1-2

Літня мандрівка була настільки натхненною, що перенесу її на сайт для того, щоб наповнюватись теплом щоразу, коли потребуватиму цього 🙂


    Усть-Чорна – смт  (Закарпатська обл.., Тячівський район ), з населення приблизно 1000 з гаком людей та погано розвиненою інфраструктурою. Та це геть не заважає йому бути осередком краси та душевного комфорту.   Засноване в 1760-их pp. німецькими колоністами, воно  мало назву Königsfeld (в перекладі з нім. – королівське поле)

 

Розміщене воно між горами, оточене неймовірної краси гірськими ріками.
Нам пощастило побачити природню магію, коли річки Брустурянка і Мокрянка зливалися в одну, утворюючи р. Тересва..Мов інь-янь.

DSCF5304
image-275

 

Тут вкоренилася ні на що не схожа архітектура, старенькі будиночки, двері яких виходять на дорогу ; милі, австрійські дахи та українські дороги з мільйоном ям на 1м²

 

DSCF5622
image-276

DSCF5627
image-277

Першим нашим походом – був похід на г.Любові.

(За легендою, якщо хлопець та дівчина вийдуть на цю гору – то вони неодмінно закохаються ). Можете вести туди своїх потенційних коханих 🙂

Дорогою ми познайомилися з чудо-собакою – Рексом. Він нам показав правильну дорогу і побіг рятувати інших туристів, що загубили дорогу як ми.

(Як ми потім дізналися, Рекс – пес-пожежник. Та судячи по всьому, він якраз був у відпустці і рятував туристів, вказуючи шлях. Якщо ви раптом зустрінете великого, білого собаку, який підбіжить до вас з добрими очима, в яких буде написано «Гладь мене» – знайте, вам неабияк поталанило . Ви зустріли найдобрішу тваринку Закарпаття – він вам не дасть заблукати ).

Дорога на гору Любові йшла лісом. Було дуже спекотно і ми не надто поспішали. Збирали дорогою трави на чай, гриби на вечерю та фотографували красиві горизонти. Перша поляна нас вразила своїм колоритом. Як потім виявилось, це і була гора Любові. Так, любов там відчувалася у кожному помаху крил метеликів.

IMG_7009
image-278

/фото Насті Коп’як/

Не знаючи, що галявина і є горою, ми пішли далі. Дійшли до місця, де замість дерев лише були пеньки і сухі гілля. Сотні метрів навкруги ліс був вирубаний.

DSCF5306
image-279

Щовечора ми зустрічали десятки машин, які вивозили геть вирубані дерева. Нажаль, цей процес наразі не контролюється ніким.

Дуже безвідповідально, особливо якщо згадати жахливу повінь 1998р, яка зруйнувала вщент село-дорогу та знесла залізницю.
Ми бачили зруйновані стіни будинків, рельси .. і це все що залишилось після тих жахливих подій.
Люди про них згадують із сльозами на очах.
Користуючись нагодою, хочу нагадати, що ліс – це життя ! Будьмо свідомими !

Повертаючись до наших мандрів, минувши вирубку ми піднялись вгору, де знайшли прихисток для вівчарів і дуууже багато щавлю ) Ох, гірський щавель на смак значно смачніший, ніж домашній. Там і пообідали 🙂
Дуже підступно почало гриміти. А дощ в горах – ще та пригода. Прийшлося повертатися назад.Звісно, що ж за похід, якщо не змокнути до нитки ?Що ми успішно і зробили )

Мокрі, холодні та щасливі ми розпалили камін і в розпал липня чаювали свіжозібраним чаєм та сушили свої мокрі речі біля нього.

 

Далі буде..

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *